Олена Поліщук – президент Всеукраїнського благодійного фонду «Соціальне партнерство», одного з небагатьох в Україні, який системно допомагає бездомним. Про те, хто такі бездомні, як люди опиняються на вулиці і чим ми можемо їм допомогти, читайте в інтерв’ю Олени Поліщук.

– На жаль, тема бездомних оповита стереотипами. Багато людей думають, що бездомні – це бородаті люди похилого віку, які погано пахнуть і безпробудно п’ють. Ми проводили дослідження, де побачили зовсім іншу картину. Більшість бездомних – це люди 30-40 років, у яких є освіта, була сім’я і робота … На жаль, від нещасних випадків ніхто не застрахований. Тільки в Києві, за даними неофіційної статистики, 20 тисяч людей живуть на вулиці! Це на 20% більше, ніж у 2014 році. Частину з них ви щодня зустрічаєте на вулицях, біля станцій метро, занедбаних будівель. Багато з них живуть відлюдниками у лісах і біля теплотрас. Важливорозуміти, що люди такими не народжуються. За спиною кожного з бездомних є низка подій і ситуацій, які привели їх до життя на вулиці.

– Чому люди стають бездомними?

– Є кілька основних причин. Це сімейні конфлікти, відсутність соціальної підтримки для колишніх ув’язнених, нездатність адаптуватися у новому місті, психологічні розлади. На жаль, часто діти виганяють своїх старих батьків з дому, дружини не можуть ужитися зі своїми чоловіками, підлітки йдуть з дому в пошуках самостійного життя. Багато з цих людей не можуть впоратися зі своїми проблемами і залишаються на вулиці. Не менш поширена проблема – квартирні аферисти. Найчастіше їх жертвами стають люди похилого віку або інваліди.

– Як часто ви стикаєтеся з такими історіями?

– Досить часто. Нещодавно наша Служба Порятунку Бездомних знайшла чоловіка, який вже 5 років живе на вулиці. Петро – самотній інвалід, у якого серйозні проблеми із зором. Одного разу в його будинок прийшли люди, попросили підписати якісь документи. Після цього в його квартирі змінили замки і заселили нових мешканців. Тож вже 5 років живе на вулиці, але малює дуже цікаві картини. Ми намагаємося допомагати йому, але за час бездомності він отримав серйозні проблеми зі здоров’ям, втратив документи – і його чекає тривалий шлях до ресоціалізації.

– Як ви думаєте, з чим пов’язано погане ставлення до бездомних?

– У нас в країні прийнято вважати, що людина сама винна у власних проблемах, а «порятунок потопаючих – справа рук самих потопаючих». По-перше, грає роль їх зовнішній вигляд. Звичайно, мало кому сподобається людина в неохайному одязі, яка не дуже добре пахне. По-друге, часто люди плутають бездомних людей зі звичайними жебраками, які намагаються обманом виманити гроші. Багато хто навіть не усвідомлює, що це дві різні категорії людей.

– Зараз багато людей наживаються на пожертвуваннях. Як відрізнити справжнього бездомного від шахрая?

– Бездомний чоловік, як правило, дуже скромний і не привертає до себе уваги. Він із вдячністю прийме від вас їжу і будь-яку не фінансову допомогу – їжу, одяг. Шахраям же, навпаки, потрібні виключно гроші, вони будуть спеціально давити на жалість. Зазвичай вони займають «рибні місця», тобто найбільш багатолюдні, і використовують підроблені довідки, у той час як у бездомних часто взагалі немає ніяких документів.

– Як тоді виживають безхатченки, якщо не випрошують милостиню?

– Багато з них заробляють, наприклад, збиранням вторсировини. Незаможні люди щодня збирають у Києві близько 400 тонн сміття. Вони очищають місто від пляшок, пластику та іншого сміття. Це величезний внесок в екологію міста, який багато хто просто не помічає.

На щастя, в Києві діє наш фонд «Соціальне партнерство». 17 років тому він був заснований Леонідом Черновецьким, який продовжує його фінансувати, рятуючи тисячі життів/ Фонд надає допомогу малозабезпеченим і щодня видає понад 2500 порцій їжі/ Багато столичних бездомних знають, що тут вони завжди можуть безкоштовно поїсти і отримати одяг. До речі, у нашому фонді найбільший банк одягу в Україні. Крім того, в денному центрі «Стефанія» бездомні можуть отримати кваліфіковану медичну допомогу, випрати і починити одяг, відвідати душ, бібліотеку або комп’ютерний клас, відновити документи і навіть знайти роботу.

Якщо у бездомного немає можливості приїхати в Денний центр, то він може прийти на будь-яку з 32 точок «Соціального патруля». Там щодня, без вихідних, годують нужденних, видають одяг і, при необхідності, надають консультації.

– Як можна повернути бездомного до нормального життя?

– Соціалізувати людину, яка довгий час прожила на вулиці, вкрай складно. У них змінюється психологія, звички, вони просто звикають до такого життя і думають, що не гідні нічого кращого. Потенційні бездомні – це люди з ослабленою силою волі і заниженою самооцінкою. Найлегший і важливий спосіб
допомогти бездомному – стати добрішим. Багато бездомних бояться повертатися до нормального життя через почуття сорому і боязні негативної реакції соціуму. Вони впевнені в тому, що не заслуговують підтримки, нормальної роботи і доброго ставлення до себе. Якби кожен, кого спіткала біда, отримував хоча б моральну підтримку, то проблема бездомних не стояла б так гостро.

За матеріалами ВБФ «Соціальне партнерство»