5 травня – Міжнародний день боротьби за права інвалідів, ото ж в славному місті добра і краси, стародавній Білій Церкві, в центральному парку імені Шевченка, вихованці центру соціальної реабілітації змішаного типу для особливих діток –   «ШАНС» влаштували справжній концерт. До організації святкового дійства  активна, дієва керівник закладу – Юлія Богатиренко, запросила долучитись Надію Карпенко – голову громадської організації «Фонд громади Білоцерківщини», яка за хороші справи, завжди  ЗА, тому ось що вийшло…     

           Свято розпочалося виступом дітвори «Шансу», вони порадувала своїми талантами, декламуючи вірші, співаючи пісень, деякі навіть станцювали. Потім виступи місцевих дарувань: призерка міжнародного конкурсу – «Слов’янський базар – 2016», «Чорноморські ігри», фіналістка «Голос діти – 4» – Катя Манузіна, тандем сестричок – акторка і телеведуча дитячої програми «Школа Мері Попінс» на Першому національному – Катруся Баліцька & Ліза Баліцька, фронтмен гурту «ЗА КРАЙ» – Руслан Соловйов. Творча команда з Києва приїхали у складі зіркових гостей: композитор, аранжувальник, медіаексперт і просто хороша людина  – Олексій Сагаловський і його старанна учениця, дівчинка, яка має низку відзнак – Лауреат Всеукраїнської премії «Талант року – 2017» і «Скарб України», а в цьому році з авторською піснею Олексія відкриватиме Чорноморські ігри в Дніпрі – Каріна Сотченко, вокальний експерт, співачка  і супер мама (бо вже вдруге в такій поїздці її дворічний синочок Шон) – LERA TSIR, фіналіст «Х-фактор -5», харизматичний Кирило Каплуновський, талановита  вокалістка і дуже чудова дівчина, вона учасниця «Музичної Академіх Євробачення» – Поліна Дашкова та унікальний синтез-етно-рок гурт  – «ЯРРА», їх музика не залишить байдужим жодного слухача. Також познайомитись з дітлахами приїхала лайф коуч, Національний директор конкурсу Mrs Ukraine Місіс Відкритий Світ Україна – Ірина Зайцева, дівчатка змогли приміряти корону місіс, а також отримали запрошення на фінал, що відбудеться вже 14 травня.

          Програма була насиченою та мега цікавою, адже творити  добрі справи у колі однодумців – приємно і легко водночас. Надія Карпенко дякує всім, хто прийняв участь: артистам, які вже стали справжніми друзями (кожного разу в них різний склад, але унікальний, поєднання таланту, харизми і широти душі). Гулі Гасіташвілі («GUGA Entertainment Industry»), найкращій ведучій Білої Церкви – Вікторії Кармазін-Бурлака, відомому ресторатору Усамі Кафа – засновнику L’KAFA GROUP, Віктору Шараварі і його супер-помічниці  – Катюші Карпенко, а також  експерту по створенні і оптимізації каналу youtube – Олі Поповій. За  інфо підтриму: «ОБОЗРЄВАТЕЛЬ», ресурсному центру «Гурт», «Українському Форуму Благодійників», «Асоціації Благодійників України», БЦ «Слухи»,  «Майдан Брок», улюбленому тижневику – «Громадська думка», а за теплий прийом велика подяка місту добра і краси – Білій Церкві.

          Захід присвячено до Міжнародного дня боротьби за права інвалідів, щодо дитячої інвалідності, безумовно – кожна дитина народжується у цей світ для життя і кожна по-своєму унікальна та неповторна, а в Україні таких діток близько 170 тисяч (1 із 50). А яке наше ставлення до них? Більшість просто закриває на все це очі… Прикладів  людей, які маючи певні проблеми, проте це їм не завадило стати відомими на весь світ є безліч: Фредерік Шопен, Бах, Бетховен, Леонардо да Вінчі, Клод Моне, Едгар Дега, 32-й Президент США – Рузвельт… Яскравий приклад сучасності – британський мільярдер Річард Бренсон,  в дитинстві хворіючи на дислексію, мав мільйон причин, щоб жаліти себе і не стати тим, ким він зараз є. На щастя у Бренсона була поряд людина, яка допомогла йому повірити у власні сили (а це дуже важливо!) –  його мати Іветт. Вона завжди повторювала: «ти зможеш, Ріккі!»… Бренсон успішний, відомий, засновник корпорації «Virgin Group», та чи варто перераховувати всі компанії, засновником котрих стала людина, яка в дитинстві була неспроможною прочитати і сторінки тексту? Ціллю було показати масштаби особистості Бренсона, а  запорука успіху таких людей – підтримка близьких і адекватне ставлення суспільства. З влвсного досвіду Надія розповідає, будучи три місяці на інвалідному візку,  (не беручи до уваги лікарські висновки та інші гіпотези) стати на ноги їй допомогла глибока віра, любов і піклування рідних, неабиякі зусилля над собою і воля Всевишнього…

          Не зважаючи на те, що всі люди з інвалідністю відрізняються один від одного – різні мови, різні країни, різні релігії, різний колір шкіри, різні культури, всі вони мають однакові проблеми в своєму повсякденному житті. Дивлячись на хороші і недуже зміни, що відбуваються в кожній країні по відношенню до людей з інвалідністю, представники з певних країн світу почали працювати над створенням єдиного міжнародного документу, який би захищав права людей з інвалідністю. Таким чином була створена – Конвенція про права інвалідів. Документ був прийнятий Генеральною Асамблеєю ООН 13 грудня 2006, в Україні Конвенція набула чинності 6 березня 2010 року. Те, що такий документ діє в нашій державі добре, проте найперше, що треба зробити кожному з нас – змінити своє ставлення до людей з інвалідністю (щоб це було не лише на папері, а  в житті). Ці люди мають рівні права і свободи, гарантовані кожному на землі. Права людей з інвалідністю треба поважати і ставитися до них відповідно. Вірмо, що в Україні знайдеться достатньо свідомих людей, аби втілити ідею толерантного суспільства, кращу Україну можна створити лише нашими спільними зусиллями!