Нематеріальний прибуток 18 Квітня 2011 16:06

Нематеріальний прибуток

Ще Аристотель говорив: для того, щоб бути щедрим, багато розуму не треба, але далеко не кожний володіє вмінням прийняти правильне рішення кому віддавати, з якою метою і яким чином.

Наприкінці 2010 року Фонд «Демократичні ініціативи» на замовлення Центру філантропії з’ясовував ставлення населення України до доброчинності. Згідно цього дослідження, 33% українців займаються благодійністю, жертвуючи в середньому близько 300 гривень на рік. При цьому 29% вважають, що благодійність існує, щоб допомагати знедоленим, 17% – щоб потрапити у владу, 11% – для заробляння грошей. Лише 1% українців впевнені, що благодійність – марна трата грошей.

Про якість благодійної роботи свідчить інше дослідження, результати якого оприлюднила на початку 2011 року соціологічна група «Рейтинг». Дві третини українців вважають, що найбільше потребують допомоги інваліди (дорослі і діти), люди з важкими захворюваннями, дитячі будинки і будинки престарих. Однак на питання, як вони самі беруть участь у благодійній роботі, 40% українських громадян відповідають, що подають милостиню на вулицях, 30% жертвують у церкві.

Чому українці займаються благодійністю не так, як вважають за потрібне? Одна з відповідей на це питання – для розв’язання системних соціальних проблем потрібні системні підходи. Це не під силу простому українцеві. Зате під силу великому бізнесмену, успішній компанії чи благодійному фонду.

ІНВЕСТИЦІЇ В ПРЕСТИЖ

Мало хто знає, що перший у світі благодійний фонд був заснований у США наприкінці 1860-х років. Його створив бізнесмен Джордж Пібоді, і діяльність цього фонду була спрямована на покращення освіти на американському Півдні. Прийнято вважати, що саме під впливом прикладу Пібоді Джон Рокфеллер створив свій фонд, який став родоначальником системної благодійності.

Підвалини системної благодійності закладалися наприкінці ХІХ – початку ХХ століття, коли завершувалося формування багатьох великих світових капіталів. Магнати почали звертати увагу на проблеми, які хвилюють суспільство, замислюватися про поліпшення життя оточуючих, цікавитися розвитком науки. Деякі, як, наприклад Генрі Форд, сумнівалися в успіху доброчинності, вважаючи, що розширення бізнесу, а звідси створення і збільшення кількості робочих місць є найбільш вагомим соціальним внеском. Але більшість бажала виходити на ринок добродійності, відкриваючи музеї, бібліотеки, університети.

Багато сучасних українських бізнесменів, прагнучи допомагати суспільству, заснували, подібно до магнатів початку ХХ століття, «іменні» благодійні фонди. Розмір капіталів і залізна ділова хватка дозволяють їм планомірно і системно поліпшувати життя суспільства. Благодійність для них – це нова форма застосування своїх підприємницьких талантів. Адже в благодійності, як і в бізнесі, діють прості закони: отримати максимальний прибуток від вкладених грошей. Просто в благодійності цей прибуток нематеріальний, і повернення інвестицій відбувається в символічній формі морального задоволення і престижу.

НАЛАГОДИТИ ВІДНОСИНИ З СУСПІЛЬСТВОМ

На питання «Демініціатив», хто з благодійників є найбільш ефективним, 26% українців називають благодійні організації, ще 24% – приватних осіб. Великі ж бізнес-структури і підприємства малого бізнесу не вважаються в очах громадськості результативними благодійниками (11% і 4% відповідно).

При цьому дослідження показують, що соціальна сфера і доброчинність сьогодні є найбільш благодатною галуззю, інвестиції в яку допоможуть бізнесу ефективно налагоджувати відносини з суспільством. Але цим найпотужнішим інструментом користуються поки лише деякі компанії.

Однак соціальні інвестиції мають ряд безсумнівних переваг.

1. Очевидно, що держава не в змозі розв’язувати суспільні проблеми в повному обсязі. Тому населення все частіше звертається до бізнес-структур із проханням виступати як суб’єкти соціальної політики, підтримуючи підприємства соціальної сфери.

2. Наприкінці 90-х років минулого століття відбулося насичення українського ринку товарами з приблизно однаковими властивостями, і споживач почав реагувати не стільки на товар, його якість і ціну, скільки на бренд і репутацію фірми. Отже, аби мати успіх у споживача, компанія змушена формувати соціально привабливий імідж, виходити за межі ринку – у соціальне середовище.

3. Благодійні і спонсорські проекти красномовно доповнюють маркетингову і PR-діяльність будь-якої фірми. Вони дозволяють розширити коло бізнес-партнерів, створюють більше можливостей для реклами, розвивають і зміцнюють корпоративну культуру, і, звичайно, слугують постійним і сумлінним доказом стабільності бізнесу.

4. Соціальні інвестиції є реакцією бізнесу на зростаючу потребу в суспільній стабільності і довірі. Сучасний бізнес – це насамперед бізнес на репутації. Довіра до бізнесу падає, коли він переймається винятково зростанням прибутків, ухиляється від участі у рішенні важливих соціальних проблем, проявляє безвідповідальність. Прагнення до стійкої репутації незмінно приводить
бізнес до необхідності рішення соціальних завдань.

Проте в благочинній діяльності має значення не тільки активність бізнесу, який бажає допомагати. Не менш важлива й ініціатива іншої сторони. Тому виникає необхідність у професійних благодійниках – якихось інституціях, які були б посередниками між бажаючими допомагати і тими, хто потребує допомоги.

ФОНД – НА АУТСОРСИНГ

У наш час діяльність благодійних фондів все більше відходить від хаотичності і безсистемності, набуваючи риси чітко спланованої роботи. В індустрію доброчинності все глибше проникають методи організації, планування, керування, властиві бізнесу. Такий системний підхід дозволяє надавати більш якісні благодійні послуги. В його основі – широка сфера діяльності, довгострокове поетапне планування, залучення великих грошових сум, струнка система звітності, пошук однодумців серед державний, громадських і бізнес-структур.

Засновуючи фонд, потрібно мати на увазі, що його діяльність пов’язана з чималими затратами, адже це установа зі своїм керівництвом, штатом, бухгалтерією та розрахунковим рахунком. Фонд повинен мати офіс, його співробітникам потрібна оргтехніка, за необхідності – відрядження. При цьому, згідно з законодавством, адміністративні витрати благодійної організації не повинні перевищувати 20% від її річного бюджету. Шляхом нескладних підрахунків робимо висновок, що утримання власного фонду вигідно лише великим благодійникам, внески яких щорічно вимірюються мільйонами гривень.

Вихід – звернутися до послуг «аутсорсингового» оператора благодійних послуг, організації, що професійно займається доброчинністю і знає, як правильно та ефективно розпорядитися грошима.

Але як правильно вибрати такого оператора? Адже не секрет, що ще п’ятнадцять років тому діяльність благодійних фондів, м’яко кажучи, викликала сумніви. Й до сьогодні в успішну діяльність благодійних організацій вірять тільки 40% українців.

Багато що залежить від того, якого саме результату хоче досягти благодійник. 53% наших співгромадян вважають, що найбільш ефективною є допомога, яка дійшла до конкретних людей, наприклад, збір грошей на операцію за кордоном для важкохворої дитини. Справді, така допомога дієва, віддача від неї – миттєва. У такому випадку варто звертатися до волонтерських організацій і фондів, які спеціалізуються на зборі грошей під конкретні потреби.

16% українців вважають ефективною допомогу, яку за невеликі гроші отримала велика кількість людей. Таким є постачання обладнання в лікарню: сучасна медична техніка підвищує якість надання послуг всім її пацієнтам. Наприклад, один інкубатор для немовлят вартістю близько 100 тисяч гривень може врятувати 25 дитячих життів на рік; один апарат штучної вентиляції легенів (коштує приблизно 190 тисяч гривень) – 50 життів. У таких випадках потрібно звертатися до благодійних фондів, діяльність яких спрямована на системну допомогу суспільству.

Коли ж варто допомагати суспільству самостійно, а в якому випадку краще звернутися до професіоналів? Відповідь на це питання полягає у різниці між доброчинністю і корпоративною соціальною відповідальністю. Реалізація програм КСВ цілком лягає на плечі бізнесу, оскільки повинна бути закладена в його «метаболізм». А доброчинність слугує доповненням до КСВ, і для її більшої ефективності компанія може «найняти» благодійний фонд.

Індустрія добрих справ сьогодні досить широка, благодійні організації реалізують сотні проектів і програм у всіх сферах громадського життя. Тож у компаній або окремих благодійників є широкий вибір, в яку саме допомогу вкласти кошти. Головне, щоб ця допомога була результативною і була використана на благо суспільству.

Олександр Максимчук, президент Асоціації благодійників України, голова правління МБФ «Україна 3000»

Статтю надруковано у Всеукраїнському рейтинговому журналі «ГVардія» – проекті Видавничого дому «Галицькі контракти», який проводить незалежну експертну оцінку діяльності українського бізнесу. Цими днями побачив світ Рейтинг соціально відповідальних компаній України – 2011.