8 липня 2011 року відбулась презентація білої книги «Реформування законодавчого середовища для розвитку громадянського суспільства в Україні», розробленої в рамках проекту ПРООН «Розвиток громадянського суспільства». Даний документ спрямований на визначення конкретних проблем у законодавчому середовищі, що стосується громадських та благодійних організацій в Україні, та формування пропозицій щодо його вдосконалення, повідомляє Громадський простір.
У презентації та обговоренні взяли участь представники різних інститутів та гілок влади, включаючи Адміністрацію Президента України (М.І. Ставнійчук), Секретаріат Кабінету Міністрів України (Н.В.Окша), Міністерство юстиції України, Комітет Верховної Ради України з питань державного будівництва та місцевого самоврядування, Керівництво ПРООН, а також група експертів, відповідальних за розробку Білої книги, представники громадянського суспільства України та представники міжнародних донорських організацій.
У вступному слові Рікарда Ріґер, директор представництва Програми розвитку Організації Об’єднаних Націй в Україні (ПРООН Україна), наголосила, що для держави дуже важливим є розвинене громадянське суспільство. Щоб досягти цієї мети, потрібно вдосконалювати законодавче середовище. Саме для цього була розроблена Біла книга, основним завданням якої є покращення законодавчого середовища для розвитку громадянського суспільства в Україні, усунення недоліків, які існують на даний момент, а також наближення законодавства до європейських стандартів.
Громадянське суспільство в країні значно відстає від громадянського суспільства європейських країн у цілому та постсоціалістичних країн Центральної та Східної Європи зокрема. За даними досліджень (Індекс сталості громадських організацій USAID, рейтинг «Перехідні держави», Freedom House), упродовж останніх років не зафіксовано зростання розвитку громадянського суспільства в Україні.
Як зазначив Максим Лациба, Український незалежний центр політичних досліджень, згідно із статистичними даними, в нашій державі на 10 тис. населення зареєстровано лише 14 громадських організацій, тоді, коли в Угорщині – 46 організацій, у Хорватії – 85, а в Естонії – 201. Лише 2% громадян залучені до діяльності громадських організацій.
За словами експерта, зовнішнім обмеженням для розвитку громадянського суспільства є недостатньо сприятливе законодавче середовище, наприклад: строки реєстрації ГО – 30 днів, БО – 60 днів, а бізнесу – 3 дні; заборона діяльності правозахисних організацій; територіальні обмеження для діяльності ГО та БО; фактична заборона ГО займатися господарською діяльністю; переважна більшість коштів державної фінансової підтримки ГО розподіляється без прозорих конкурсних механізмів; ГО та БО не залучені до надання соціальних послуг через механізми державних закупівель.
Про складнощі процедур реєстрації та обмеження щодо діяльності громадських та благодійних організацій розповіла Тетяна Яцків, Центр громадської адвокатури. За словами експертки, подвійність реєстраційних процедур (для ГО – легалізація в органах юстиції чи місцевих радах, для БО – в органах юстиції, потім – включення у реєстр юросіб), територіальна залежність, контроль держави над внутрішньою діяльністю організацій є значними перешкодами.
Так, наприклад, буквальне трактування Закону «Про об’єднання громадян» обмежує діяльність ГО захистом виключно прав та інтересів членів цих організацій. Тобто, ГО, яка бажає захистити спільні інтереси мешканців певної місцевості, може діяти тільки в разі, якщо всі мешканці стануть її членами.
Лише фізичні особи мають право бути засновниками громадських чи благодійних організацій. Окрім того, для створення ГО необхідно принаймні 3 особи (для всеукраїнських не менше ніж 42), 3 дні для організацій із місцевим статусом та до 40 днів із всеукраїнським та міжнародним статусами, також пакет документів для ГО вдвічі більший, ніж для юридичних осіб.
Великим обмеженням для діяльності організацій є наявність територіального статусу. ГО не може проводити заходи або приймати в члени осіб, що мешкають поза місцевістю; не може надати соціальні послуги постраждалим від природного лиха, якщо вони знаходяться поза межами зареєстрованої місцевості. Варто нагадати, що у жодній із держав ЄС не застосовуються територіальні обмеження.
Олександр Вінніков, Мережа розвитку європейського права, констатував, що ще однією перешкодою у діяльності громадських та благодійних організацій є податкове навантаження. Не всі ГО мають можливість скористатись податковими пільгами, лише ті, які отримали статус неприбуткових та включені Державною податковою службою до Реєстру неприбуткових організацій.
Експерт визначив наступні рекомендації, які б суттєво покращили діяльність організацій: визначити в Податковому кодексі або постанові КМУ вичерпний перелік підстав для відмови у включення ГО або БФ до реєстру неприбуткових організацій; надати право ГО обирати спрощену систему оподаткування у випадку відмови у включенні до реєстру неприбуткових організацій;
визнати право ГО та БФ провадити основну діяльність за цінами «не вище звичайних» замість «нижче звичайних»; відновити право ГО надавати благодійну допомогу у не грошовій формі без сплати ПДВ; привести у відповідність до директив ЄС ставки ПДВ на соціально важливі товари і послуги та інше.
За словами Анастасії Красносільської, Український незалежний центр політичних досліджень, на даний момент законодавством України не визначено загальні принципи, цілі та процедури планування і розподілу державної фінансової підтримки для громадських організацій. Дуже часто процедури розподілу бюджетних коштів не є публічними, а пріоритети надання підтримки не відображають завдання державної політики.
Оскільки не проводиться моніторинг та оцінка діяльності громадських організацій за рахунок бюджетних коштів, ОВВ можуть з року в рік фінансувати не цікаву та не потрібну для громадськості діяльність, або навіть діяльність «на папері».
Громадські організації практично не мають можливості надати необхідні фінансові гарантії та інше забезпечення для участі в тендерах і виконання контрактів. У 2009 році лише три громадських організації стали переможцями відкритих процедур державних закупівель. Це менше ніж 0,01% від загальної кількості зареєстрованих в Україні ОГС. Причиною даної ситуації є те, що процедури державних закупівель непропорційно складні щодо сум, на які можуть претендувати ГО. Окрім того, участь організацій у держзакупівлях може призвести до втрати ними ознаки неприбутковості, оскаржити яку в судовому порядку проблематично.
Про обмеженість можливостей громадських та благодійних організацій щодо доступу до державних контрактів на надання соціальних послуг зазначив Любомир Чорній, Центр громадської експертизи. Експерт констатував, що акти різних галузей чинного законодавства не формують єдиної системи норм, які б забезпечили можливість вільного виходу НУО на ринок соціальних послуг та їх повноцінної участі у діяльності із соціального обслуговування громадян.
Для вирішення цієї ситуації потрібно внести зміни до Податкового Кодексу, Бюджетного кодексу, ЗУ «Про соціальні послуги», ЗУ «Про об’єднання громадян», ЗУ «Про місцеві державні адміністрації» та інші.
Олександр Клюжев, ДОО ВГО «Комітет виборців України», зазначив, що механізми участі ГО у формуванні та реалізації державної політики не імплементуються належним чином. Системними протиріччями є те, що «темпи зростання готовності влади рахуватись з громадянами не встигають за динамічними змінами в законодавстві» та те, що «законодавчо гарантовані механізми участі громадськості у реалізації державної політики симулюються органами влади через хибну практику їх застосування».
Основними напрямами зміцнення механізмів участі громадян у реалізації державної політики експерт визначив – прийняття ЗУ «Про місцевий референдум»; забезпечення методичної підтримки ОВВ та органам місцевого самоврядування в реалізації процедур участі громадян в державній політиці; забезпечення створення при кожній місцевій раді громадської ради відповідно до процедур, які зараз відпрацьовані на рівні органів виконавчої влади.
Загалом, учасники презентації відзначили, що Біла книга «Реформування законодавчого середовища для розвитку громадянського суспільства в Україні» є вдалим продуктом. Проте, за словами представників громадських організацій, важливо, щоб дані рекомендації не нашкодили, адже можливий такий варіант, що найважливіші пункти щодо сприяння розвитку ГО можуть так і не потрапити в поле уваги влади. Необхідно краще структурувати вимоги, щоб можна було прослідкувати причинно-наслідкові зв’язки та уникнути формального виконання даних вимог з боку влади. Із своєї сторони, громадські організації повинні підтверджувати власну професійну спроможність під час роботи з органами влади. У даній ситуації лише спільна праця громади та влади над концепцією розвитку громадянського суспільства зможе дати результати. Без спільного діалогу активізація громадянського суспільства неможлива.
Довідково:
Біла книга «Реформування законодавчого середовища для розвитку громадянського суспільства в Україні» розроблена групою експертів Українського незалежного центру політичних досліджень (М.Лациба, А.Красносільська), Мережі розвитку європейського права (О.Вінніков) та Центру громадської адвокатури (Т.Яцків) в рамках проекту УНЦПД «Реформування законодавчого середовища для розвитку громадянського суспільства в Україні», що виконувався за підтримки проекту ПРООН «Розвиток громадянського суспільства».
