Конгрес «Благодійна Україна»: благодійники мають об’єднуватися і підтримувати одне одного

В столичному Будинку вчителя 15 грудня 2011 року пройшов Другий національний конгрес «Благодійна Україна».

Ця подія вже традиційно відбувається між двома великими благодійними датами – Днем благодійника і Днем Святого Миколая. Представники різноманітних організацій і благодійних фондів, бізнесмени, небайдужі до доброчинності, громадські діячі зібралися разом, щоб виробити рішення, які б стимулювали розвиток благодійності в Україні. У конгресі взяли участь Голова Наглядової ради Міжнародного благодійного фонду «Україна 3000» пані Катерина Ющенко, президент Благодійного фонду «Товариство «Приятелі дітей» Марина Криса, директор Донецького міського благодійного фонду «Доброта» Яків Рогалін, підприємець і благодійник Маргарита Січкар та інші. Загалом ця подія зібрала близько 150 благодійників з усіх куточків України.

У першій частині конгресу відбулася публічна дискусія «Благодійність 2011: підсумки, тенденції, виклики». Вона складалася з трьох тематичних блоків – «Благодійність і держава», «Благодійність і медіа», «Благодійність і суспільство». Давати оцінку почутому і виробляти спільну позицію мали три головні експерти – Президент Асоціації благодійників України Олександр Максимчук, директор Інституту масової інформації Вікторія Сюмар і президент Західноукраїнського ресурсного центру Василь Полуйко. Модератором заходу виступив відомий ведучий і медіа-експерт, член Медіа-ради Національного конкурсу «Благодійник року» Андрій Куликов.

В кожному блоці слово спершу надавалося інформаційним спікерам – фахівцям з даної теми, які окреслювали ситуацію у цій сфері. Потім виступали головні експерти, після чого всі бажаючі мали можливість висловити свої думки щодо теми блоку або проблем, порушених безпосередньо під час спілкування. Підсумки кожного блоку знову ж таки підводили головні експерти.

По мірі чергування тем дискусії Андрій Куликов оприлюднював підсумки експертного опитування «Благодійність – 2011: Україна», яке протягом кількох тижнів проводилося за ініціативи Асоціації благодійників України. В опитуванні взяли участь 55 експертів – фахівців у різних сферах соціального життя.

Учасники обговорили широке коло питань, висловили велику кількість цікавих і слушних думок. Так, у блоці «Благодійність і держава», інформаційними спікером якого виступив керівник програм Українського незалежного центру політичних досліджень Максим Лациба, думки присутніх розділилися. Велика частина присутніх вважає, що Україна на сьогодні має недосконале законодавство у сфері благодійності. Що затягування з прийняттям нової редакції Закону про благодійність і благодійні організації, розглядом законопроекту щодо відсоткової філантропії відверто гальмує розвиток благодійництва в Україні. Інші ж стояли на думці, що благодійникам не потрібна допомога держави і нормально працювати можна і за існуючого законодавства, треба тільки його розуміти і виконувати.

Вихід з цієї ситуації учасники дискусії вбачають в «інвентаризації» благодійних організації та їхньому об’єднанні. Адже в Україні зареєстровано тисячі благодійних і громадських організацій, з яких дійсно працює дуже малий відсоток. Це складне завдання, і створення Асоціації благодійників України – спроба його вирішити. «Можливо, ми не зможемо об’єднати всіх, але можемо дати імпульс», – підкреслив Олександр Максимчук.

Були оприлюднені результати експертного опитування з цього питання. Показово, що жоден експерт не зазначив, що законодавча та нормативна база в Україні сприяє розвитку благодійництва в Україні. 65% експертів вказали, що законодавство не сприяє, але і не перешкоджає розвитку благодійності. А 35% вважають, що законодавча база стримує розвиток благодійності.

У другому блоці «Благодійність і медіа» (тон дискусії задала виконавчий директор Інформаційно-аналітичного центру «Громадський простір» Алла Прунь) учасники розмові зійшлися на тому, що громадські і благодійні організації – хороші ньюсмейкери, але вони не вміють цікаво подати себе та свою роботу, і не знають, як заручитися підтримкою медіа. З іншого боку, журналісти часто мають стереотипне уявлення, а подекуди й нерозуміння специфіки роботи третього сектора. При цьому споживача цікавить подібна інформація – це переконливо довів керівник Інформаційного порталу NovaUkraina.org Артем Стельмашов.

Що ж робити? В першу чергу, змінити підхід до ЗМІ і погляди на їхню функцію. Звертатися до них не з проханням, а з пропозицією. «Залучення медіа до вирішення проблем – один з найбільш ефективних шляхів привернути їх увагу», – зазначила Алла Прунь. По-друге, розповідати про свою діяльність, і по можливості яскраво і креативно. Сьогодні, у порівнянні, наприклад, з Росією, у нас дуже мало якісних публікацій на теми благодійності. І по-третє – треба просвіщати журналістів.

Результати експертного опитування:

ЗМІ об’єктивно
та повно висвітлюють процеси, які відбуваються у сфері благодійності – 12%;
ЗМІ мало цікавляться тим, що відбувається у сфері благодійності, тому висвітлення благодійних акцій відбувається неповно і епізодично – 51%;
ЗМІ розглядають благодійників (благодійні організації) як потенційних рекламодавців: є оплата – є висвітлення, немає оплати – немає висвітлення – 43%;
ЗМІ є залежними від своїх власників, і тому висвітлення благодійних акцій відбувається за ознакою політичних або бізнесових симпатій або преференцій власників медіа – 71%.

Третій блок «Благодійність і суспільство» відкрила Світлана Куц, яка представила результати проведеного у минулому році соціологічного дослідження Фонду «Демократичні ініціативи» «Благодійна Україна: практика та ставлення населення України до благодійництва. Вимір ефективності». Естафету перехопив Василь Полуйко, який навів інші дані того ж Фонду «Демократичні ініціативи»; цього разу досліджувався майновий стан суспільства. «Близько 16% населення не вистачає коштів навіть на їжу, 60% – мають кошти на необхідне, трохи більше можуть собі дозволити – 24% і менше відсотка українців можуть дозволити собі все, – сказав він. – Погодьтеся, двадцять чотири відсотки не допоможуть сімдесяти шести. Тут має запрацювати держава, а благодійність допоможе подолати проблеми».

При цьому працювати треба комплексно і на результат. Якщо одні знають, як подолати проблему, другі можуть допомогти зробити це в рамках закону, а треті – профінансувати цей процес, проблема може бути вирішена. Але той, хто дає гроші, має повне право бачити результат. «Коли організація дає результат – в неї немає проблем із залученням коштів», – переконана Маргарита Січкар. Їй вторить Артем Макєєв, президент Всеукраїнського благодійного фонду «Соціальне партнерство»: «Ніщо не буде якісно реалізовано в умовах поганого менеджменту. Організація повинна виступати ефективним менеджером своїх проектів. А коли вона продемонструє свою ефективність і професіоналізм – підключиться держава».

Порушили учасники дискусії і ще один бік проблеми: люди не вміють робити добрі справи, тому що нема кому їх навчити або грамотно попросити зробити внесок. Навчати благодійності треба змалку, зі шкіл, з інститутів. А позитивним досвідом в цьому напрямі поділилася Ірина Бєлова, директор Ірпінської спеціалізованої школи №2.

А ось експертна думка. На запитання, вирішення яких проблем найбільш необхідне для динамічного розвитку благодійності в Україні, експерти виділили такі:

відсутність довіри з боку суспільства до діяльності благодійних організацій – 65%;
соціальна пасивність та інертність громадян України – 51%;
соціальна пасивність та інертність українського бізнесу – 43%;
корумпованість державного апарату, що пригнічує соціальну активність суспільства – 61%;
непрозорість та закритість для суспільства діяльності благодійних організацій – 37%;
непрофесійність та неефективність діяльності благодійних організацій – 22%.

«Ми всі маємо пам’ятати одну річ: благодійність дуже важлива і хороша справа, але вона не повинна підміняти собою те, що має робити держава. Інакше держава розслабляється», – сказав на завершення дискусії Василь Полуйко.

Вікторія Сюмар чітко визначила, які кроки треба робити далі. Перше – підписувати петицію і думати, як лобіювати прийняття Закону про благодійність і благодійні організації в новій редакції. Друге – розповідати про себе: знімати відео, писати цікаві тексти, виходити на радіо. Третє – йти до шкіл, навчати дітей благодійності.

«І треба об’єднуватися і підтримувати один одного», – поставив крапку Олександр Максимчук.

«У слові «благодійність» головне – дія; тож треба діяти. Але є ще одне прекрасне українське слово – «доброчинність». В основі його лежить слово «чин», основне значення якого ми останнім часом забуваємо. Чин – це подвиг. І я вдячний вам за ті маленькі щоденні подвиги, чини, які ви робите», – сказав, закриваючи дискусію, Андрій Куликов.

У другій половині Конгресу «Благодійна Україна» – круглий стіл «Яке податкове законодавство допоможе розвитку благодійності в Україні?», майстер-клас «Ефективний фандрайзинг як шлях до сталості благодійних проектів», а також паралельне проведення публічних презентацій найбільш ефективних благодійних проектів та ініціатив, які були реалізовані в Україні. Серед учасників презентацій – переможці V Національного конкурсу «Благодійник року» та члени Асоціації благодійників України.