Наш суворий воєнний час можна сміливо назвати часом волонтерства і благодійництва. Такої хвилі народного бажання допомогти і підтримати усіх, хто цього потребує, не було, мабуть, в історії України. Тому абсолютно справедливо наша держава, за останніми підрахунками британського фонду Charities Aid Foundation, посіла перше місце в Європі і десяте в світі за рівнем благодійності.

Про це «ВЗ» розповів президент Асоціації благодійників України, громадський діяч Олександр Максимчук.

Асоціація благодійників України відома в Україні вже багато років. Досить лише згадати Національний конкурс «Благодійна Україна», який проводиться нею з 2012 року, а заснований її учасниками ще у 2007 році. Про те, що таке благодійність в Україні, які в неї завдання та перспективи, та про нюанси роботи Асоціації благодійників, Олександр Максимчук розповів в ексклюзивному інтерв’ю «ВЗ».

 

— Пане Олександре, ви — голова Наглядової ради Медичного центру NOVO. Але мало хто знає, що це благодійна установа.

— Львів’яни добре знають Медичний центр NOVO, адже це високоякісні медичні послуги та професійні спеціалісти. Але як так може бути, що установа, яка надає медичні послуги за гроші, може бути благодійною? Тим не менше, сама суть цього Центру — один із викликів благодійності. Він створений благодійною організацією, працює як неприбуткова установа. Таких установ багато у світі. Усі університетські клініки, багато медцентрів при релігійних, благодійних організаціях тощо, працюють як неприбуткові установи.

Цей благодійний медичний Центр створив благодійний фонд, заснований українськими доброчинцями. Вони створили медцентр не з метою заробити гроші і розподілити їх між собою, а з метою, щоб ця структура працювала, надавала якісні послуги і, що головне, виконувала важливу соціальну місію. Тобто надавала безкоштовні або пільгові послуги визначеним категоріям населення. NOVO було створено десять років тому, його мета — допомога в першу чергу дітям. У Львові є три дитячих лікарні (ОХМАТДИТ, Західноукраїнський спеціалізований дитячий медичний центр і Лікарня Святого Миколая 1 ТМО). NOVO одразу уклав угоди з цими лікарнями. Медцентр надає платні послуги, отримує благодійні внески, працює зі страховими компаніями тощо. Таким чином створюється можливість виплати зарплат працівникам, утримання і оренда приміщень та обладнання, оплати ЖКГ, подальшого розвитку, але головне — цим забезпечується можливість виконувати власні благодійні програми.

Від 2014 року медцентр, паралельно з допомогою дітям, став працювати ще й з «Будинком воїна», іншими благодійними організаціями, надавати адресну допомогу військовим та їхнім сім’ям, госпіталям. Коли почалася активна фаза війни, була налагоджена робота з переселенцями. Діти-переселенці та інваліди першої групи усіх вікових категорій досі безкоштовно обстежуються. Завдяки підписаним Меморандумам із трьома військовими госпіталями м. Львова у NOVO ми безкоштовно обстежуємо військовослужбовців, котрі потребують ургентної діагностики. Від 1 вересня минулого року запровадили 50% знижку для учасників бойових дій. І це знову ж таки дякуючи відповідальній роботі медцентру, залученню донорів тощо. 20 липня цього року медцентр отримав грант від уряду Великої Британії. Ми попросили своїх партнерів виділити ресурс на повністю безкоштовне обстеження для військових — МРТ, КТ, УЗД, ендоскопію.

 

На прикладі медичного Центру NOVO я хочу показати, що зараз, за великим рахунком, жоден із волонтерів-благодійників, хто займався цим і раніше, не може працювати наодинці. Необхідна синергія з іншими такими ж благодійними організаціями, донорами, волонтерами, кожним українцем. Ми щоденно працюємо над створенням цільної Екосистеми благодійності «Синергія добра». Екосистема благодійності працює за аналогією до природньої екосистеми. Тобто це об’єднання учасників системи, які пристосувалися до спільного проживання в певному середовищі, утворюючи з ним єдине ціле.

Наприклад, якщо говорити про охорону здоров’я, то в її екосистемі є пацієнт, лікар, медичний заклад. Наприклад, Медичний центр NOVO, Шпиталь Шептицького та Superhumans Center — великий благодійний проєкт, центр протезування та реабілітації, який допомагає військовим. Я назвав три благодійні структури медичного спрямування, з медичними ліцензіями, які є неприбуткові, які створені заради допомоги, але, надаючи багато безкоштовних послуг, мають постійно знаходити ресурс, партнерів для свого існування і розвитку. Або екосистема міста Львова — там взаємодіють транспортна система, комунальні служби, містяни, міськрада тощо. І так у будь-якій галузі. Тобто усе наше життя — це існування у тій чи іншій екосистемі.

Асоціація благодійників України, яку я очолюю, вже давно розпочала створення дієвої екосистеми благодійності в Україні, є беззаперечним лідером цього процесу. Зараз ми репрезентуємо Екосистему благодійності «Синергія добра», хочемо залучити до неї різних учасників.

 

— Розкажіть про проєкти Асоціації благодійників України.

— Уже 16 років існує Національний конкурс «Благодійна Україна». Працюють: оргкомітет, наглядова рада, експертні комісії. Оцінюємо діяльність благодійників, волонтерів, бізнесу, меценатів. Є двадцять шість номінацій, в кожній номінації працюють свої експерти. Найкращим вручаємо наш головний приз — «Янгола добра», відзначаємо їх на публічному рівні. В першу чергу ми допомагаємо доброчинцям розповісти про свою роботу. Щороку це понад тисяча заявок від сотень добротворців. За 16 років до нас не було жодної претензії, що ми когось не так оцінили чи презентували.

Цього року, поряд з майже десятком інших регіональних конкурсів, в рамках національної кампанії з відзначення найкращих благодійників та волонтерів і найбільш ефективних благодійних проєктів, традиційно відбулося нагородження переможців конкурсу «Благодійна Львівщина». Був голова Львівської ОВА, духовні лідери, інші достойники, нагородили кращих львівських благодійників. В Одесі таке нагородження відбулося минулого тижня. Це конкретна промоція благодійності.

Асоціація благодійників вже дев’ять років проводить експертне дослідження «Зелена книга української доброчинності». Залучаємо десятки експертів, представників громадського, державного секторів, медіа, науки, задаємо їм низку питань, частина з яких, з метою вивчення тяглості трендів, повторюється кожен рік. Наприклад, чи покращилися відносини між благодійниками і бізнесом, ставлення держави до благодійності, оцінка рівня фаховості та відкритості благодійних організацій тощо. Усі ці дослідження й коментарі до них є у відкритому доступі на нашому сайті. До речі, минулого місяця ми оприлюднили матеріали нашого останнього дослідження — «Щорічний рейтинг «Топ 100публічних транспарентних доброчинних організацій України (за результатами діяльності у 2022 році)». Це дослідження було проведено у співпраці з нашими партнерами.

Ще одна ініціатива Асоціації: торік, незважаючи на масштабне військове вторгнення в Україну, ми запустили рейтингування благодійних фондів. Скажу, що ми не «придумали велосипед», а взяли певний закордонний досвід. У США є Charity Navigator — некомерційна організація із оцінки благодійності. Вона оцінює сотні тисяч благодійних організацій країни. Це величезний портал, де намагається бути представленим кожен потужний благодійний фонд. За низкою параметрів команда Charity Navigator визначає його «зірковість». Ми ж створили та використовуємо власну методику визначення рейтингу благодійного фонду та свої зірки. За власним бажанням вже прорейтингувалася низка великих українських фондів, які працюють у різних сферах діяльності. Це своєрідний іспит на прозорість й відкритість для благодійного фонду.

 

— Навіщо потрібне рейтингування благодійних фондів?

— Зараз багато благодійників розуміють, що вже пройшла та хвиля, коли з початком війни усі спонтанно збирали гроші на фронт, на допомогу військовим. Зараз уже всі питають: навіщо ви збираєте, на кого, а ми не хочемо на військових, а хочемо, наприклад, на медицину здавати кошти. На заході цей процес вже давно структурований. Тепер це приходить і до нас. У США людина, яка хоче допомагати комусь, заходить на такий ресурс типу Charity Navigator і дивиться рейтинги й спрямування різних БФ. Це пошукова система для тих, хто хоче робити добро, але знати, на кого вони дають ці кошти.

Наше рейтингування — абсолютно добровільне. Загалом, маємо підстави стверджувати, що Асоціація благодійників України є лідером «рейтингувального» процесу. У наших методиках закладена прозора та дієва система оцінювання благодійних організацій. Зокрема, не допускаємо до рейтингування чи конкурсу політичні проєкти. Наприклад, коли народний депутат пов’язує свою благодійну кампанію зі своїми виборами. З іншого боку, якщо це діючий нардеп і він підтримує благодійний фонд, який робить добро для громади, тоді будь ласка. Головне — щоб це не було пряме фінансування виборчої кампанії. Щоб через благодійність не прокручувалися корупційні схеми тощо. Звичайно, для цього є правоохоронні органи, але ми теж за цим дивимося.

Асоціація благодійників України не бере грошей за рейтингування. Працюємо за рахунок своїх партнерів, членів Асоціації, які нам допомагають. Це невеличка команда, є офіс у Києві, є представництво у Львові, а також у США та Польщі.

Хтось може запитати: кому потрібне це рейтингування, конкурси благодійників? Відповімо, що це потрібно кожному громадянину України! По-перше, кожен громадянин України може стати отримувачем благодійної допомоги. По-друге — це дає можливість кожній людині прозоро і свідомо зробити благодійні внески.

 

— Ви давно пропагуєте відсоткову філантропію. Що це таке?

— Так, Асоціація благодійників ще з 2012 року лобіює Закон «Про відсоткову філантропію». Це цікава ідея, яка працює у багатьох країнах світу, там діють спеціальні закони щодо благодійності. Суть відсоткової філантропії: в Україні кожен громадянин платить податок на доходи фізичних осіб (ПДФО). Закон пропонує, щоб держава давала преференцію, щоб невеликий відсоток від цього ПДФО можна було скерувати на підтримку релігійних, благодійних чи громадських організацій. Звичайно, усі отримувачі такої допомоги повинні мати відповідний код неприбутковості, мусять стояти на обліку в держави, звітуватися перед нею тощо.

Цей закон вже давно розроблений, був прийнятий у першому читанні. Але, на жаль, люди, котрі відповідають за державні фінанси нашої країни, його не пропускають. Аналізуючи, як такі закони працюють у світі, бачимо, що він дає парадоксальні позитивні результати. Благодійна чи волонтерська організація, яка має право на відсоткову філантропію, має можливість працювати довго, безперебійно і стабільно, має можливість залучити набагато більше коштів від донорів на благодійність. Держава, даючи цю невеличку пільгу для своїх громадян, «вбиває двох зайців»: збільшує потоки допомоги на її гуманітарну сферу (медицину, культуру, освіту) і робить громадян активними. На це може піти країна, яка не боїться своїх сильних і активних громадян. На жаль, частина людей, які репрезентують нашу державу, бояться сильного громадянського суспільства і блокують закон про відсоткову філантропію.

Благодійність — це не ілюзія, що все безкоштовно, що хтось у когось взяв гроші і комусь віддав. Благодійність — це тяжка робота, де є гроші конкретних благодійників, донорів, бізнесу, і де є відповідальність за ці кошти. Благодійність — це вище, ніж просто сплата податків. Податки платяться «з-під палки». А якщо людина відірвала від серця зароблену гривню, чи витратила свій час на благодійність, це свідчить про її громадську свідомість.

Мрію, щоб той рівень благодійності, який сформували виклики сьогоднішнього нашого протистояння ворогу, зміцнився і переріс у потужну українську екосистему благодійності «Синергія добра», екосистему, побудовану на довірі, повазі та професійності.

 

Інтерв’ювала Юлія Ліщенко

Джерело: Екосистема благодійності «Синергія добра» — обʼєднуючий проєкт Асоціації благодійників України. Високий замок.