25 травня 18 випускників Печеніжинської спеціальної школи-інтернату отримали “валізи у майбутнє”, які містили речі першої необхідності для самостійного життя поза межами школи-інтернату, а саме : спальний мішок, комплект постільної білизни, рушники, набір посуду, столові прибори, каструлю, пательню, плед, засоби особистої гігієни, праску, електричний чайник, фен та накопичувач пам’яті.  Завдяки щедрим пожертвам жертводавців під час благодійної фотовиставки 5-6 травня, на розрахунковому рахунку та у офісі Мальтійської Служби Допомоги, випускникам було передано допомоги на 86 276, 90 грн.

 «Валіза у Майбутнє» – це благодійний фотопроект Мальтійської Служби Допомоги у рамках акції «Святий Миколай іде до сиріт», який має на меті забезпечити випускників Печеніжинської спеціальної школи-інтернат речима першої необхідності.

 5-6 травня 2018 року на «стометрівці» Івано-Франківська вперше відбулась благодійна виставка фотографій випускників інтернату за підтримки відомого франківського фотографа Горічка Сергія.З 5-по 24 травня відбувався збір коштів та закупи речей. 25 травня під час урочистої лінійки мальтійці передали валізи випускникам. Своїми враженнями ділиться з нами : Марта Яручик, волонтер МСД:

Ти можеш дати голодному рибу – і він не буде голодний цілий день.

Але ти можеш навчити його ловити рибу – і він не буде голодним все своє життя
Саме таким є гасло Печеніжинської спеціальної школи і воно якнайкраще відображає діяльність цього закладу.

…Коли ми приїхали, то накрапав дощик, але цього навіть ніхто не помічав! Усі готувалися до дійства. Повітряні кульки, святковий одяг, чепурні зачіски з величезними бантиками, вишукані плаття (пошиті, доречі, власноруч кожною випускницею) ,прикрашений актовий зал, стрічки “Випускник 2018” і блакитні незабудки створювали справжній святковий настрій. Вже з порогу видно, як директриса і вчителі по-батьківськи горнуть дітей, зі щирими сльозами на очах прощаються з випускниками. За роки навчання стосунки між ними стали чимось набагато більшим, ніж просто навчальний процес і це видно неозброєним оком. На прощання випускники дарують школі зіткані вручну гобелени (пізніше вчитель показує нам акуратні і охайні класи з великими ткацькими верстатами, новесенькими швейними машинками і роботами учнів). На обличчях старшокласників суперечливі емоції: вони водночас щасливі і засмучені, момент прощання з вчителями і друзями з молодших класів – найбільш гіркий.

І ось вручення незабудок, звуки останнього дзвоника, а потім такі бажані і очікувані – “валізи в майбутнє” разом із величезними портретами від Сергія Горічка! Ви б бачили цю картину, як хлопці тягнули свої  валізи на сцену =) )  їхня цікавість просто зашкалювала!:то заглядали  у пакет, то привідкривали замок валізи, то заглядали до пакунку свого сусіда у надії побачити хоча б  одним оком  що ж там спаковано.  Випускники довго милувалися і роздивлялися найменші деталі великих чорно-білих фотографій із своїм зображенням,
а потім, якось дуже ніжно і обережно спакували світлини – кожен у бокову кишеньку своєї новенької валізи..

Після вручення подарунків всі учасники торжества зібралися на подвір’ї щоб станцювати останній вальс з випускниками, а коли урочистості завершилися, то кожен похапцем забрав свою валізу і почав ретельно її досліджувати.

Комфорт у нашому побутовому житті складається з дрібничок і такі дрібнички були подаровані випускникам Печеніжинської школи. Здавалося б, звичайні для нас речі: чайник, сушка для волосся, праска , сковорідка, каструля, миючі засоби, покривала, рушники, спальник –  це те, чим ми користуємось у повсякденному житті, без чого не уявляємо свого побуту. Діти зі шкіл- інтернатів позбавлені можливості мати таку розкіш, як свої особисті речі, все загальне і на балансі школи. Тому “Валізи в Майбутнє” – це надзвичайно величезний подарунок для цих діток

Яскраві, красиві і такі молоді. З валізами випускники виглядали так, наче вони елегантні леді та імпозантні кавалери, які зібралися на свій рейс Печеніжин – Гаваї, а не  в доросле життя. І знаєте що, хочемо їм побажати, щоб у їхньому новому дорослому житті все було добре, легко і з любов’ю, щоб вони трималися разом і допомагали одне одному, щоб ті знання і навики, які вони отримали в школі допомогли їм розвиватися і знайти себе в житті, щоб у їхньому житті завжди були такі добрі і світлі люди як ті, хто допомагав складати “Валізу у майбутнє” і щоб та валізка використовувалася тільки для приємних подорожей, а її наповнення дарувало комфорт і затишок, у житті.