Естонські дослідники благодійності підготували рекомендації для її розвитку у своїй країні. Вони сфокусували свою увагу на приватних пожертвуваннях.

Дослідження «Благодійні пожертвування: аналіз і рекомендації для Естонії» (Tallinn 2011) підготували експерти Крістіна Манд (Kristina Mand), Кульві Ноор (Kulvi Noor), Анніка Ууделепп (Annika Uudelepp) і Майу Уус (Maiu Uus). Вони вивчили стан справ не тільки в своїй країні, а й за її межами (наприклад, у Британії).

«Аналізуючи методи і тенденції філантропії, ми маємо на увазі одну з головних проблем громадянського суспільства – як забезпечити стратегічний характер, регулярність і прозорість пожертвувань. Цей аналіз – наш внесок у зміцнення громадянського суспільства в Естонії», – пишуть вони.

Дослідники виділили деякі фактори, від яких залежить регулярність пожертвувань:

• позитивне зображення в медіа і визнання цінними в суспільстві благодійних пожертвувань;
• наявність розумних і уважних жертвувателів;
• етичність і ефективність благодійних організацій;
• сприятливе податкове середовище;
• запобігання шахрайства і неправильного використання пожертвувань, етичність філантропії;
• виразна, у тому числі – державна – статистика і дослідження благодійних пожертвувань.

Щоб почати програму заохочення, висвітлення і просування благодійних пожертвувань, автори дослідження рекомендують сформувати робочу групу з представників НКО, жертвувателів і урядових чиновників. Якщо така «тристороння комісія» буде створена, то це буде означати, що в Естонії займуться проблемою пожертвувань на державному рівні.

Відзначимо, що в роботі групи не передбачається участь представників естонського бізнесу. Частка корпоративних пожертвувань в Естонії не така велика, і естонських дослідників і практиків добродійності, схоже, більше цікавлять живі люди.

Кількість часток жертвувателів в Естонії потроху росте: «Офіційна статистика говорить нам, що благодійні пожертвування в Естонії прогресують: оголошено про пожертвування 5,4% платників податків в 2009 році (у порівнянні з 3,7% в 2005). Відповідно до Світового рейтингу добродійності-2010, Естонія перебуває в 121-му місці з 12% людей, які стверджують, що вони пожертвували гроші на місяць, що передує дослідженню».

В Естонії «економічний спад не справив ніякого серйозного ефекту на пожертвування фізичних осіб, але він негативно вплинув на корпоративні пожертвування».

Автори дослідження вважають важливим розвиток «електронної благодійності». Вони пропонують залучати «інвестиції в створення й удосконалення об’єднаного мережевого порталу, що буде особливо корисний для невеликих організацій, щоб просувати і полегшувати пожертвування».

Естонські дослідники вважають, що поняття пожертвування повинне бути деталізованим і пропонують розрізняти чотири відмінні одна від одної категорії: (1) волонтерський час, (2) гроші, які жертвуються регулярно, (3) гроші, пожертвувані як одиничний акт або у відповідь на прохання допомоги, і (4) речі або послуги, які даруються.

Говорячи про податкові пільги для жертвувателів, дослідники дають такі рекомендації: «Для окремих дарувальників загальна кількість пожертвувань, що відраховуються з оподатковуваного доходу, не повинна перевищувати 5% сукупного доходу жертвувателя. Для корпоративних дарувальників загальна кількість пожертвувань, що відраховуються від оподатковуваного доходу, може становити або до 3% суми зарплат, сплачених протягом року і обкладених податком соціального страхування, або до 10% розрахункового прибутку в останній бюджетний рік».

Ще одна фіскальна пропозиція естонських експертів – звільняти деякою мірою від податків спадщини, передані на благодійні цілі.

Естонія намагається стати європейською державою, а це неможливо без створення поряд з іншими сучасними інституціями інституту благодійності. «Активні і добре обізнані люди використовують різноманітні шляхи і канали, щоб брати участь у процесах прийняття рішень, які зачіпають їхнє життя, вони залучені в ці процеси як добровольці, члени асоціацій і жертвувателі, а організації, які дозволяють таку активність, утворять наріжний камінь стабільності громадянського суспільства», – переконані автори дослідження.

Журнал «Філантроп». Публікується зі скороченнями