Податок на добро, або чому благодійність в Україні непопулярна? 13 Лютого 2012 10:53

В кінці минулого року була презентована Концепцію розвитку законодавства України про оподаткування благодійної діяльності (далі – Концепція), адже, як переконують представники благодійних організацій (БО), сучасний стан законодавчого регулювання благодійної діяльності в Україні не забезпечує доступу осіб до благодійної допомоги в тих випадках і обсягах, які забезпечують гарантовані Конституцією України права на соціальний захист і забезпечення, охорону здоров’я, безпечне для життя й здоров’я довкілля, тощо.

Про податкові пільги

Оскільки благодійну діяльність згідно з законом можуть підтримувати лише фізичні й приватні юридичні особи, замінити їх внески прямим держфінансуванням певних соціальних послуг чи проектів неможливо. Хоча податкові пільги не єдина форма підтримки донорів благодійної діяльності з боку держави, приватні донори потребують визначеності у сфері податкових правовідносин, щоб надавати допомогу прозоро й ефективно. Вплив податкових пільг на індивідуальних і корпоративних донорів благодійної діяльності потребує оцінки за двома основними критеріями: розмір наданих для благодійної діяльності ресурсів і розмір втрат доходів бюджету (у т.ч. додаткові витрати на адміністрування податків і ризики ухилення від сплати податків). «При цьому вплив податкових пільг на корпоративних донорів значно більший, ніж на індивідуальних, із огляду на їхній статус як платників податків, різні податкові бази й ставки податків, а також на вимоги до суб’єктів фінансової звітності», – зазначає керівник програм Українського незалежного центру політичних досліджень Максим Лациба.

Чинне законодавство України встановлює для корпоративних донорів податкові пільги в розмірі не менше 2% і не більше 5% прибутку за попередній фінансовий рік. Безальтернативна прив’язка підтримки благодійної діяльності до наявності прибутку в конкретному році невиправдана. По-перше, це по суті позбавляє донора наданого законом права переносити ці витрати на наступні п’ять фінансових років. По-друге, витрати на підтримку благодійної діяльності в багатьох сферах (захист довкілля, підтримка наукових дослідів, тощо) мають включатися до валових витрат підприємств незалежно від наявності прибутку. «У жодній європейській країні не встановлено мінімального відсотку доходу, пожертва якого на благодійну діяльність дає корпоративним донорам право на податкові пільги, – додає пан Лациба. – Адже це спричиняє штучний конфлікт між інтересами власників, бенефіціарів і вимогами фінансової звітності, що часто змушує донорів завищувати розмір пожертв». Податковий кредит для індивідуальних донорів на суму пожертв БО встановлено в розмірі не менше 2% і не більше 5% сукупного оподаткованого річного доходу. При цьому сума податкового кредиту не може перевищувати суми одержаної донором зарплати, а перенесення податкового кредиту на наступні роки чинним законом не дозволяється.

Витрати на підтримку благодійної діяльності у багатьох сферах (оплата послуг по лікуванню й навчанню платника податків і близьких родичів) мають включатися до податкового кредиту згідно з уже діючим законом, попри штучні перешкоди. Яскравим прикладом є перехідне положення ЗУ «Про податок з доходів фізичних осіб», яке до прийняття закону про медичне страхування забороняє включати до складу податкового кредиту витрати на лікування навіть близьких родичів. Хоча очевидно, що за умов найвищої в Європі смертності й найнижчої тривалості життя громадян соціальна держава має діяти за іншою логікою: дозволити включати до податкового кредиту всі подібні витрати, не покриті коштами обов’язкового страхування (що, до речі, прискорило б і прийняття закону). Водночас ЗУ «Про оподаткування прибутку підприємств» передбачає скорочення бюджетних асигнувань державним і комунальним установам на суму одержаної ними благодійної допомоги, у тому числі у формі медичного обладнання. Сукупний вплив цих норм дорівнює прямим обмеженням права громадян на життя й охорону здоров’я. Втім, оцінка імовірних втрат будь-яких бюджетних надходжень внаслідок податкових й інших пільг для суб’єктів благодійної діяльності й одержувачів благодійної допомоги досі не супроводжується аналізом можливого скорочення державних витрат у відповідних сферах благодійної діяльності.

Ознака неприбутковості благодійних організацій

Прив’язка умов оподаткування до правового статусу, а не до фактичних видів діяльності БО породжує податковий конфлікт інтересів при наданні й підтвердженні відповідного статусу. Зокрема, реєстрація організації з правовим статусом благодійної не гарантує надання ознаки неприбутковості, незважаючи, що ЗУ «Про оподаткування прибутку підприємств» делегує податковим органам лише ведення такого реєстру, а не визначення критеріїв статусу неприбутковості. Чинне законодавство гарантує право БО на здійснення господарської діяльності, але які види належать до основної, тобто звільненої від податку на прибуток, закон чітко не регулює. Це дає підстави податковим органам відмовляти БО у наданні статусу неприбуткових, позбавляти цього статусу при одержанні доходу від діяльності, яка не визнана основною,
або при порушенні інших законів, ніж закони про оподаткування.

Оподаткування одержувачів благодійної допомоги

Чинне законодавство не встановлює чіткого розміру благодійної допомоги, звільненої від оподаткування, і для його визначення в ЗУ «Про податок з доходів фізичних осіб» необхідно аналізувати принаймні п’ять положень, які не узгоджуються між собою. «При цьому органи податкової служби неухильно додержуються тлумачення, що пільга стосується суми благодійної допомоги протягом року, а не місяця, хоча сукупний оподаткований доход визначається за обидва періоди», – повідомляє Максим Лациба. Крім того, закон забороняє змінювати цей розмір протягом року незалежно від рівня інфляції, змін розміру прожиткового мінімуму тощо. Це призводить до того, що гранична сума благодійної допомоги, яка не оподатковується в Україні протягом року, не перевищує 4,5% середньої або 13,5% мінімальної річної зарплати. Очевидно, що подібний підхід не сприяє забезпеченню згаданих конституційних прав громадян завдяки прозорій і адресній благодійній допомозі.

Адміністрування ПДВ

Окрім впливу на ціну придбання товарів і послуг, які використовуються для власне благодійної діяльності, суб’єкти благодійної діяльності в Україні позбавлені права на податковий кредит на вартість переданих для благодійної діяльності товарів та послуг. Ці проблеми загострені тим, що реальна ставка ПДВ в Україні є найвищою серед країн, які запровадили цей податок. Щоправда, адміністрування відшкодування сум ПДВ визнане проблематичним і в інших сферах. Крім того, в Україні не застосовується знижена ставка ПДВ, як того вимагає законодавство ЄС. «Ставки ПДВ і порядок його адміністрування критично важливі для фінансової діяльності благодійних організацій із трьох причин», – переконаний голова правління Мережі розвитку європейського права Олександр Вінніков. По-перше, вони впливають на ціну придбання товарів і послуг, які використовуються для власне благодійної діяльності. По-друге, пільги або звільнення від ПДВ впливають на кінцеву вартість товарів і послуг, які надаються у формі благодійної допомоги. І, нарешті, ПДВ виступає чи не найефективнішим стимулом (або антистимулом) реалізації певних товарів і послуг безвідносно до їх прибутковості, що має принципове значення для БО.

Станом на середину 2008 р. ПДВ запровадили всі країни-члени ЄС. Ставки цього податку регулюються, на відміну від решти податків, директивою Європейської комісії № 6 від 17 травня 1977 р., яка передбачає обов’язкове запровадження стандартної та зниженої ставки ПДВ на товари й послуги, що можна класифікувати як суспільно-корисні. Стандартна ставка ПДВ не може бути меншою 15%, а знижена – 5%, хоча в цих межах країни-члени ЄС можуть додержуватися різних ставок. Так, Швеція і Данія мають найвищу стандартну ставку (25%), а Кіпр і Люксембург найменшу – 15%. «З 53 країн, які запровадили ПДВ і не є членами ЄС, стандартні ставки ПДВ вищі ніж в Україні лише в Аргентині, Ісландії, Норвегії (25%), Уругваї й Хорватії, але всі ці країни встановили також і знижені ставки (7-10,5%), – зазначає пан Вінніков. – Серед країн СНД, наприклад, Казахстан не встановив зниженої ставки ПДВ, хоча стандартна ставка податку там значно нижча ніж в Україні – лише 13%; у Росії поруч із стандартною ставкою 18% діє й знижена ставка 10%».

Чинне законодавство України передбачає лише стандартну ставку ПДВ – 20%, що нараховується на вартість товарів і послуг. Оскільки на звільнені від ПДВ товари й послуги, які призначені для надання благодійної допомоги, в Україні взагалі не надають податковий кредит, їх продавці несуть значно більші витрати, ніж решта платників податків, і практично не мають стимулу до ведення господарської діяльності. «Практичний вплив запровадження зниженої ставки ПДВ для благодійної діяльності видно на прикладі, скажімо, збирання благодійною організацією візків для інвалідів вартістю 300 євро, на які встановлено знижену ставку ПДВ, – пояснює Олександр Вінніков. – Організація купує деталі й інші товари й послуги, оподатковані за стандартною ставкою ПДВ, вартістю 250 євро. У Німеччині така організація одержить право на податковий кредит у розмірі 20 євро за кожен візок, у Франції – 25 євро, а в Швеції й Норвегії, де стандартна ставка ПДВ номінально найвища у світі, податковий кредит на візок становитиме 33 євро! Навіть у Сербії й Туреччині податковий кредит сягатиме 16 євро, що свідчить про значно вищу адаптованість їх законодавства до вимог ЄС у сфері оподаткування». Аналогічна «звільнена» від ПДВ операція в Україні означає, що виробник візка просто втрачає 42 євро в ціні купованих деталей і послуг. Порівняно із Швецією, український виробник доплачує 75 євро (або 25% вартості візка) як нетто-податок на додану вартість, а отже, уникатиме безпосередньої господарської діяльності навіть за умови повного звільнення доходу від цієї діяльності від податку на прибуток. «Це означає, що чинне законодавство України про оподаткування ПДВ товарів і послуг для благодійної діяльності не лише не відповідає вимогам законодавства ЄС й кращій міжнародній практиці, а взагалі є найгіршим серед 80 країн, які запровадили цей податок», – переконаний голова правління Мережі розвитку європейського права.

Шевченко Дмитро, «Правовий тиждень»