Через кризу на ринку житла власники квартир не можуть ні продати, ні здати їх. При цьому в країні значно зросла кількість бездомних. Підприємлеві британці швидко зметикували, як допомогти і тим, і іншим.
У Девіда Майя до сорока з’явилася окрема квартира. Орендована, але своя. Що ж у цьому дивного? А те, що півроку тому він втратив роботу на будмайданчику, потім сім’ю і дах над головою.
"І якось вночі я опинився в парку на лавці, в спальнику. Я ніколи не відчував себе настільки розчавленим – адже я ж не бомж якийсь!", – Говорить колишній бездомний.
В останні місяці тільки в Лондоні через кризу тисячі людей залишилися без роботи і житла. "Нові бездомні" ночують там, де морозне повітря пахне грошима – в лондонському Сіті, фінансовій столиці Європи. Увечері діловий квартал вимирає, і ніхто їх звідси не жене, ні поліція, ні вуличні хулігани.
"Нам зустрічаються не тільки волоцюги та наркомани, – розповідає доброволець благодійного фонду Кріс Марі. – На вулиці багато людей, що опинилися на дні через фінансові проблеми, зневірених людей".
На годиннику половина шостої ранку. На градуснику рідкісні для Лондона мінус п’ять. Кріс Марі, доброволець благодійного фонду, всю ніч на ногах. Він вмовляє тих, хто ночує на вулиці, піти в нічліжку. З Крісом йдуть далеко не всі. Тих, хто погодився, обігріють та наспувають чаєм з молоком, але проблеми запропонують вирішувати самостійно.
У Британії зрозуміли, що разова благодійність – "ось тобі одяг, ось тобі їжа, і до зустрічі через тиждень" – не приносить користі, вона швидше перетворює людей в утриманців. У Лондоні пішли на експеримент. Бездомним пропонують допомогти знайти орендоване житло, але за умови, що вони знайдуть собі роботу і зможуть самі оплачувати оренду.
Соціальне, пільгове житло бездомному отримати важко. При цьому в Лондоні тисячі порожніх будинків і квартир. Через кризу господарі роками не можуть їх продати або здати в оренду. До цих людей і пішли благодійники.
Директор благодійного фонду Ховард Сінклер пояснює: "Ми пояснюємо власникам незаселених квартир і офісів. Дивіться: ми вам гарантуємо невелику, але стабільну оренду, ми відремонтуємо житло, а ви дасте людині шанс повернутися до нормального життя".
Перший внесок за оренду робить благодійний фонд. Він виступає гарантом. Потім платить новий мешканець. У соціальних центрах бездомних лікують, допомагають оформити допомогу на житло, але головне – знайти роботу. Це, правда, виходить не відразу, і не у всіх. Але за цей шанс чіпляються багато.
Рано вранці Кріс Марі знову обходить штаб-квартири великих банків. І говорить з людьми, що лежать в брудних спальниках на крижаному тротуарі. Він не обіцяє чудес. Він кличе в тепло: за чашкою чаю життя не здається настільки безнадійним.
