Міжнародний молодіжний конкурс волонтерських проектів «Служіння заради миру–2014», підсумки якого нещодавно підбивали в МОН, був надзвичайно патріотичним. До того ж за останні десять років він став наймасовішим. У фінальному етапі конкурсу розглядалися більш як двісті проектів. Усі вони були розподілені за сімома номінаціями: «Миротворчі проекти служіння», «Дослідницькі миротворчі проекти», «Проекти допомоги», «Творчі миротворчі проекти», «Патріотичні освітні проекти», «Пропагування здорового способу життя», «Сталий розвиток як запорука збереження світу».

Журі конкурсу визначило сім найкращих волонтерських проектів:

• Проект «Промінці добра» (Зубанівська ЗОШ І–ІІІ ст. Глобинської РДА Полтавської області).
• Проект «Надія об’єднує серця» (Кременчуцький педагогічний коледж імені Антона Макаренка).
• Проект «Небайдужі серця» (Криворізька ЗОШ І–ІІІ ступенів №102 Інгулецької районної у місті ради Дніпропетровської області).
• Проект «Соціально-психологічний театр «Маска» (Смілянська ЗОШ І–ІІІ ступенів №10 Смілянської міської ради Черкаської області).
• Соціально­екологічний проект «Діти – дітям», проект тренінгового навчання «Екологія для молодших школярів» (Криворізька загальноосвітня школа І–ІІІ ступенів Дніпропетровської області).
• Проект «Обличчям до біди» (вчимося бути свідомими волонтерами: сьогодні маленький волонтер – завтра полум’яний патріот) (Охтирська гімназія Охтирської міської ради Сумської області).
• Проект «Пишаюся тим, що я українець» (Хутірська загальноосвітня школа І–ІІІ ступенів Черкаської районної ради Черкаської області).

Гран-­прі конкурсу отримав проект «Обличчям до біди», авторами якого є учні та вчителі Охтирської гімназії, що на Сумщині. Їх об’єднав девіз: «Вчимося бути свідомими волонтерами: сьогодні маленький волонтер – завтра полум’яний патріот».

– «Обличчям до біди» – це національно-патріотичний проект, що діє у нашому навчальному закладі. Його актуальність, на жаль, пов’язана із соціально-політичною ситуацією, у якій перебуває Україна, – впевнено розповідає юна волонтерка Карина Сич. – Ми розглядаємо волонтерство як усвідомлений, високоактивний і суспільний рух, до якого може долучитися кожна людина. Отже, маємо прекрасну можливість формувати яскраві, стійкі почуття патріотизму, що стануть підґрунтям не лише моральної стійкості, а й високої духовності. Адже в реаліях сьогодення волонтерство є синонімом поняття патріотизм.

На думку школярів та педагогів, сьогодні волонтерство перейшло з фази теорії та окремих дій у глобальну площину. А українська школа не може бути осторонь загальнодержавної справи. Тому має завдання – насамперед допомагати армії.

– Зазначу, що метою проекту є служіння заради інших. Цю ідею всі учасники згодом поширюють на свою родину, клас, громаду та країну. Разом із цим проект формує у старшокласників як у майбутніх лідерів суспільства активну громадянську позицію, – наголошує вона. – А орієнтирами для нас стали слова: «Ніхто не є таким багатим, що йому нічого не треба приймати, або таким бідним, що він нічого не може дати». І ще: «Коли береш – наповнюєш руку, коли віддаєш – наповнюєш серце».

Проект «Обличчям до біди» передбачав проведення кількох акцій. Наприклад, гімназисти неодноразово збирали теплі речі і навчальне приладдя, аби підтримати ровесників із зони АТО. А також провели ярмарок-продаж робіт декоративно-ужиткового мистецтва – зібрали кошти та закупили необхідні речі для дітей-біженців.

– Усю гімназійну родину об’єднала акція «Українська книжка для бійця». До літератури ми додавали національні прапори з побажаннями перемоги й наближення миру, – повідомила Карина. – Також учні збирали продукти харчування, теплі речі для воїнів АТО: відправили п’ять автівок гуманітарної допомоги. На кошти, зібрані нашими волонтерами, ми закупили і відправили бійцям «зігрівайки». На передову «поїхали» чотири маскувальні сітки (по 30 кв.м), виготовлені власноруч.

Воїни­охтирчани отримали від школярів листівки та обереги, домашню випічку. А на День святого Валентина привітали українських захисників зі святом закоханих – підписали чимало сердечок із привітаннями. Та як же було приємно дітям, коли у відповідь вони отримали фотографію воїнів із ексклюзивними «валентинками».

Під час загальноміської акції чимало гімназистів агітували «купувати українське», таким чином підтримуючи віт­чизняного виробника. Провели фестиваль патріотичної пісні «Мелодія лунає – на мир надихає». А ще волонтерською роботою молодих охтирчан зацікавилися журналісти: про добрі справи писали регіональні газети та знімали сюжети для телебачення.

ПЕРШІ ЛАСТІВКИ

– Сучасний світ змінює наші уявлення про те, якою мусить бути людина, і часто самоствердження відбувається
шляхом скоєння бездушних і жорстоких учинків, – розмірковує педагог-організатор Кременчуцького педагогічного коледжу імені Антона Макаренка Ірина Баздирєва. – У боротьбі за збереження людських ідеалів сучасний громадянин повинен бути в кілька разів уважнішим до себе та інших. Сучасна людина має бути милосердною, щоб з її серця не зникли назавжди доброта, турботливість, любов.

Ці принципи сповідують і діти. Благодійність – це добра традиція у педагогічному коледжі та ліцеї «Політ». Багато років поспіль учні й студенти опікуються районним притулком «Пролісок», будинком малюка, збирають іграшки, одяг, улаштовують концерти для мешканців інтернату імені Антона Макаренка. А також беруть активну участь у міських акціях «Від серця до серця», «Святий Миколай – дітям», «Щасливі долоні», збирають кошти на придбання медичного обладнання для міського онкодиспансеру та на ліки дітям з вадами слуху. Минулий рік не став винятком, розповіла педагог.

– В одному з телевізійних сюжетів програми «Свідок» йшлося про проблеми Краматорського будинку дитини «Антошка». У той час там знаходилося 120 дітей від 2 місяців до 4 років з вадами здоров’я, їх сюди привезли з усіх дитячих будинків Донецької області. Наші діти й педагоги вирішили негайно допомогти малечі. Лише за тиждень ми зібрали 14 посилок з іграшками, одягом, розвивальними іграми, канцтоварами та рушниками. Речі привезли власним транспортом, – каже вона.

Ірина Миколаївна згадує: то була «перша ластівка». Події в нашій країні змусили створити у вересні 2014 року волонтерський штаб допомоги бійцям АТО та переселенцям з окупованих територій. У його складі – адміністрація, викладачі, студенти та учні ліцею «Політ». Були розроблені напрями волонтерської діяльності. «Почни з себе!», «Моя хата не скраю!», «Майбутнє в моїх руках!», «Не буває чужої біди!» – саме під такими гаслами проходила робота, спрямована на підтримку дітей, переселенців з окупованих територій та бійців АТО.

– У кожного учасника пробудилося бажання віддати часточку доброти та співчуття. Кожен мав змогу замислитись: «А що, як раптом я опинюсь на їхньому місці?», – розповідає педагог. – Прикладом для молодих волонтерів стали викладачі, які ще у травні 2014 року перерахували свій одноденний заробіток, що склав 22 тисячі гривень, на придбання футболок та білизни для бійців Полтавського батальйону територіальної оборони.

Традиційно до Дня учителя проводиться акція «Букет учителю – допомога бійцям АТО». За зібрані кошти волонтери купують необхідні на фронті речі, наприклад, зимовий одяг.

– Лише за п’ять останніх місяців наші волонтери зібрали більш як 27 тисяч гривень і речі для сотень посилок бійцям, а також малюкам, школярам та переселенцям із зони АТО. Окремо – на «сухий борщ» – ми запасаємо картоплю, капусту, цибулю й буряк. А також – консерви, фрукти й сухофрукти, крупи, печиво, чай, каву, цукерки… – розповідає Ірина Миколаївна. – Посилки передаємо «Новою поштою» та з волонтерами, які їдуть до бійців.

Нині робота триває: учні й студенти плетуть маскувальні сітки, в’яжуть шкарпетки, збирають теплі речі, пишуть листи та вірші нашим бійцям. Саме тепер готують до відправки речі особистої гігієни для бійців 11 батальйону «Київська Русь». У кожну посилку вкладають листи і малюнки.

– Після зустрічі з бійцями роти «Кременчук» ми прийняли рішення взяти шефство над цією ротою. Вже встановили зв’язок з командирами та волонтерами, з’ясовуємо потреби бійців. А також готуємося до урочистостей: уже скоро повернуться на ротацію наші бійці­кременчужці з різних підрозділів, – підсумовує Ірина Баздирєва. – Якщо ми хочемо бути справжніми громадянами України, мусимо розуміти і поважати один одного, допомагати у скруті, радіти один за одного у щасливі хвилини і намагатися жити задля щастя і злагоди в Батьківщині.

ТЕАТР «МАСКА»

У номінації «Пропагування здорового способу життя» переміг проект «Соціально­психологічний театр «Маска». Його керівник – практичний психолог Смілянської загальноосвітньої школи І–ІІІ ступенів №10 Тетяна Чертова. Вона переконана: творча діяльність якнайкраще пропагує здоровий спосіб життя.

– Нашому театрові виповнилося 9 років. Актори – це звичайні підлітки, учні нашої школи, – розповідає Тетяна Миколаївна. – За ці роки прожили і живуть театральним життям понад сотні дітей. Нами створено десять програм, які порушують соціальні, психологічні проблеми молоді. Наприклад, вистава «Життя – це ланцюг…» говорить про проблему наркоманії. «Криві дзеркала» розкривають проблему сімейного трикутника й розлучень. «Філософія особистісного щастя» та «Доки не пізно» – це роздуми на гострі теми сьогодення.

Діти сприймають таку форму роботи з ентузіазмом: на посаду актора навіть є конкурс серед старшокласників. Діти самостійно пишуть сценарії, добирають реквізит та музичний супровід, оформлюють сцену. Репетиції у «Масці» не пропускають – до творчої роботи ставляться надзвичайно відповідально.

ОСОБЛИВА
ШКОЛА

Починаючи з 2004 року, голова правління Федерації все­світнього миру Михайло Ільїн є членом оргкомітету конкурсу «Служіння заради миру».

– У перші роки працювати було надзвичайно складно, – зауважив Михайло Вікторович. – Людей, охочих до волонтерської діяльності, було обмаль: ніхто не хотів працювати безоплатно. У ті часи волонтерська діяльність була не такою поширеною, як тепер. Але за останні десять років менталітет українців дуже змінився,

У 2004 році в конкурсі взяли участь 53 волонтерські організації. Це були і громадські організації, і представники шкіл, вишів. У 2008 році учасників стало дещо більше – 83, в 2011­му – вже 176. Цього року в семи номінаціях розглядалися двісті робіт. Приблизно така сама статистика щодо залучення волонтерів. З відповідною динамікою з 2004 року кількість молодих волонтерів зросла з 800 до 30 тисяч.

– Волонтерська робота у звичайній школі нібито й непомітна. Але саме завдяки волонтерам, їхній активній діяльності відбуваються зміни на краще, – каже він. – Така діяльність дає кожній дитині певні компетенції. Це той досвід, який, наприклад, сприятиме під час навчання у виші.

Одна з останніх ініціатив Федерації всесвітнього миру – проект «Школи миру». Його започаткували на конференції «Історичні витоки української миротворчості». Основ­ними напрямами навчання є: «Особистісний ріст і навчання юних лідерів», «Виховання культури миру», «Волонтерська та благодійна діяльність». Навчальний план розроблений так, аби сприяти вихованню культури миру серед молоді.

У жовтні 2015 року навчання розпочали 60 дітей з 24 шкіл міста Києва. Вони проходять спеціальні тренінгові програми, розробляють та втілюють в життя власні проекти. Наприкінці навчання кожен випуск­ник отримає звання «юний посол миру». У Федерації зазначають: юні посли миру – це молоді люди, які в майбутньому стануть лідерами суспільства в громадському житті, бізнесі, державній сфері, будуть відповідальними громадянами країни та світу. Створення «Школи миру» підтримали загальноосвітні навчальні заклади, громадські діячі не лише в Україні, а й у Росії, Вірменії, Грузії. Заняття відбуваються у формі тренінгів, які розроблені спільно з проектом ООН «Створення безпечного середо­вища для молоді України».

Джерело: «Освіта України»